Біло-Сині - сайт вболівальників "ДИНАМО КИЇВ" - WHITE-BLUE.kiev.ua

Звіт: Зоря (Луганськ) - Динамо 03/11/13 ЧУ
Звіт: Зоря (Луганськ) - Динамо 03/11/13 ЧУ Сьогодні розповім про виїзд до міста Луганськ (до 1933 року — Луганське, у 1935–1958 та у 1970–1990 роках — Ворошиловград , найсхідніший обласний центр держави, за чисельністю населення посідає 11-ту сходинку серед міст України).

Декілька днів назад тільки повернувся з виїзду, а зараз вже знову повертаюсь саме туди. Якщо чесно, нічого цікавого не очікував. Може, тому, що це був мій третій приїзд у це місто. Але, вийшло не так, як гадалось. У потязі час провів апатично, спав та слухав музику. Настала ніч, а з нею випробування. Було дуже холодно, спалось погано. Як потім з'ясувалось, таке відбувалось лише у мене в купешці. Ну нічого, “Злее будем!” (с). 

Прибули у місто. Воно нас привітало сонцем. Деякі хлопці проходили весь день у футболках. Що робити – ніхто не знав. Тому, прийняли рішення просто йти гуляти, може щось знайдемо цікаве. Через декілька сотень метрів, за нами почали повсюди ходити акаби, котрі, таке відчуття, не полишали цієї справи цілий день. Хотіли піти в кіно, але сорок гривень – це не для нас. Пішли у комп’ютерний клуб, у котрому не було ігор. Хлопці сиділи у інтернеті. Деякі почали дивитись фільми для дорослих. А поряд сиділи молоді акаби. Далі був відвіданий ринок, на котрому знайшли дешеві найки, нб та адіки. Нам навіть запропонували доставку до Києва. Оце сервіс! Такими темпами до йшли до стадіону. Здивував той факт, що біля нього продаються такі розі як: мкг, анти-крот, акаб, white pride та стікера місцевої двіжухи. Складно уявити у нас таке. Весь день деяких не полишало відчуття, що за нами стежать якість скаути бєтмени. Може так і було, а може і ні. Побили по груші, перекусили, потом зустрілись з іншими хохлами, котрі залишись у цих краях після Свердловська. Зробили пару фото біля пам’ятника Тарас Григоровича Шевченко та рушили до краєзнавчого музею. А кузьма нехай продовжує називати всіх фанатів – дЄбілами, котрим все по-цимбалах. Комусь було достатньо першого поверху, а хтось пішов дивиться всі експозиції. Потім знову фото на фоні вечірнього міста. Хотілось їсти, задовольнили себе відвіданням кафе під назвою “Два гуся”. Щось на зразок більш відомого ПХ. Всі вже давно бажали те, за для чого і приїхали. 

Квитки на цей раз коштували десять гривень. Шмон поверхневий. При бажанні можно були пронести все, що потрібно. Шиза, якщо чесно, доволі унила. Може, зіграв той факт, що було лише людей сто “у темі”. А може, гра команди дала про себе знати. Перший тайм програний 1:0. З нашого сектору вже лунають відомий всім заряд московського Динамо: “Сколько можно вы за%бали” і наш новий: “Ей, Блохин, когда разберешься?”. Це не подіяло. Наші, навіть, ще пропустили один м’яч. Звинувачувати СаШо не має сенсу. З початку другого тайму деякі простояли на торсі. А інші: “Та не, холодно” і все у тому русі. Найкращий двіж країни і такі мерзляки. Домашній сектор по-красоті. Всі(!) на білому, потом на торсі. Рівень! Декілька перегукувань: Слава Україні! – Героям Слава!; Свободу Чесним! – Свободу Павліченкам!Під кінець матчу розважали себе слємом, потом запалюється декілька фаєрів та один мощний дим. Після матчу до сектору ніхто не наважився підійти близько, лише Шовковський та Гусев з далеку похлопали декілька разів. Майже не тримали, через десять хвилин вже сиділи у басах. 

Дорога додому була з пересадками. Нічого цікавого. Лише сон та відпочинок. Сніданок у шість ранку на вокзалі. І комфортний швидкісний потяг до Славетного Міста. Все, ми повернулись. Було цікаво, як і завжди. “Дух безумия присутствует в каждом выезде. Для того чтобы ездить за своей командой, надо быть немного сумасшедшим” ©. І звісно же: Катайте виїзди – це незабутньо!

Адреса матеріалу в інтернеті: http://whiteblue.kiev.ua/reports/2768.htm

Назад


Використання матеріалів сайту дозволено за умови посилання на Біло-Сині - сайт вболівальників "ДИНАМО КИЇВ". Для онлайн-проектів - гіперпосилання (hyperlink) на http://whiteblue.kiev.ua

Copyright © WHITE-BLUE.kiev.ua, 2006-2024