Звіт: Іллічівець - Динамо 3:2 21/05/11 30-й Тур
Ultras.org.ua
Якось важко поставити знак рівності між поняттями "Маріуполь" і "Масовий виїзд". Матч, який вже нчого не вирішує, близькість виїзду на фінал Кубка, необхідність залишатись на ніч в місті і неймовірної краси місто з повітрям, до якого можна доторкнутись руками - як результат лише сотня фанатів Динамо на гостьовому секторі. Це був прощальний матч Тіберіу Гіоане, тому буквально перед самим виїздом було вирішено надрукувати йому банер 4,5х4,5.
На вокзалі менти чекали на прибуття київського потягу. Більшість з них була в штатському, тому спетляти не вдалось. Провели до машини, оглянули особисті речі, і не знайшовши там піротехніки і кап/бинтів/сокир/ножів відпустили гуляти по місту. При вході на сектор теж все було доволі адекватно, хіба що рюкзаки просили залишати біля входу до сектора. Але, на відміну від Запоріжжя, такий розвиток подій нікого не лякав, адже всі речі залишались в полі зору, тому не було побоювань після матчу залишитись без рюкзака.
Цього дня Маріуполь прощався в Прем’єр-лігою. Це було видно хоча б по духовому оркестру, який ходив навколо стадіону і грав "Прощання Слов’янки" та щось типу похоронного маршу. Перед самим стартовим свистком почалась дуже сильна злива, і що найсмішніше, що потрапив під неї лише київський сектор - всі інші трибуни були накриті дахом. Гості змокли до нитки, але це придало лише драйву, бо фанатіння допомагало хоч якось зігрітись. Щоб трішки просушити речі перший ряд навіть познімав штани, але це не сильно допомагало...
З особливостей матчу варто згадати святкування 100-го виїзду у фана М., вусатий флеш-моб в перерві і традиційне переведення "в праві фанати", під час якого зламали три ремені, шмагаючи нещасних. В першій половині зустрічі команда забила двічі, але було якось дивно, що вони навіть не дивляться в сторону сектору під час святкування голів. Другий же тайм можна назвати лише словом "ганьба!". Після трьох пропущених голів практично у кожного напрошується думка про договірняк і злив матчу, не зважаючи на те, що кожен з трьох голів важко назвати випадковим. При таких розкладах команді було соромно підходити до своїх фанатів, і вони не підійшли, поплентались до роздягалень опустивши голови. Навіть Гіоане, якого так любили вболівальники, знайшов в собі сили лише поплескати з центра поля... після таких ігор важко підібрати слова, залишаються одні емоції.